• вул. Керченська 5, м. Київ
  • +38 (044) 242-23-29
  • stoptb@ukr.net
    • 29 СЕР 17
    Випробування довжиною 15 років

    Випробування довжиною 15 років

    Доброго дня!

    Все почалось в 2002 році, я відчув болі в області спини. Звернувшись в лікарню, мені поставили діагноз туберкульоз.

    Я звернувся в районний туберкульозний диспансер, мені видали медичні препарати і сказали як їх приймати. З того дня я почав боротись з недугою.

    Я працював на роботі і одночасно лікувався, так-як дружина була вагітна першою дитиною. Через недостачу грошей та часу я перестав лікуватись. Але старший брат мені говорив не переставати лікуватись.

    Я на той час не розумів своїх проблем, які може принести ця хвороба. Здоров’я було не на першому місці так-як в мене народився син.

    В 2004 році я звернувся в Інститут фтизіатрії, мене поклали на стаціонарне лікування. Через декілька тижнів я відпросився додому на вихідні. А коли повернувся назад моє місце вже було зайняте.

    Я почав лікуватись амбулаторно. Через нехватку грошей та часу, я знову перестав лікуватись. Через деякій час я знову звернувся в районний туберкульозний диспансер, мені дали направлення в обласний туберкульозний диспансер. Мене поклали на стаціонарне лікування відразу в мультирезистентне відділення.

    Я не можу передати словами того жаху що там відбувався. До нас там було відношення як до тварин. Через декілька днів я не витримав такого відношення до себе, зібрав речі та поїхав звідти.

    Знову звернувшись в інститут в приймальному відділенні я розказав всю ситуацію, яка зі-мною сталась. Мене знову поклали в те саме відділення, але вже відношення до мене було інше.

    Через деякій час мене виписали за порушення порядку, без права на лікування в інституті. Перейшовши лікуватись в Боярку в моєму житті почались труднощі. Мене переконували зробити операцію, але через те що в мене повинна була родитись друга дитина я відкладав операцію.

    Раптом помер батько, через рік старший брат, ще через рік молодший брат. Я втратив розум на деякій час. Почав вживати алкоголь. Здоров’я почало хитатись з кожним днем. Дійшло до того що мені було тяжко пересуватись.

    Тоді я задумався кому будуть потрібні мої діти, якщо зі мною щось станеться. Тоді я зібрався з силами, і почав тривале лікування.

    Недуга не хотіла мене покидати, але я боровся з нею. Дружина весь цей час підтримувала мене. Я почав більше розуміти про хворобу, відноситись до лікування дуже серйозно.

    З 2002 року по 2010 рік в мене не залишилось ні одного зуба, почались проблеми зі шлунком, також з серцем.

    Але правильний підхід до цієї хвороби дав мені сили перебороти її.

    З 2010 по 2015 рік я весь час лікувався. З 2015 я остаточно здоровий. На даний момент веду здоровий образ життя.

    З повагою, Василь Васильович!